Турецький атом. Що задумала Росія?

Турецький атом. Що задумала Росія?

Росатом у березні 2021р. відновив будівництво АЕС«Аккую», яка стане першою атомною електростанцією в Туреччині. Згідно із проектною документацію електростанція складатиметься із 4 енергоблоків загальною потужністю 4,8 ГВт та покриватиме до 10% усіх потреб електроенергії Туреччини. Кошторисна вартість становить $22 млрд. Введення в експлуатацію першого енергоблоку заплановано приурочити 100-річчю від заснування Турецької Республіки, яке відзначатиметься у 2023р.

Про політичні мотиви реалізації проекту АЕС «Аккую» свідчить наступне.

  1. Туреччина останнім часом демонструє геополітичні амбіції у регіонах, які у минулому входили до Османської імперії. Така позиція, яка об’єднана концепцією «Mavi Vatan», неоднозначно позначається на взаємовідносинах Анкари із партнерами по північно-атлантичному альянсу. Водночас Китай, зігравши на цьому, поступово інтегрує Туреччину до проекту «Belt and Road Іnitiative». Тому відновлення будівництва АЕС «Аккую» варто сприймати, як спробу РФ зберегти баланс інтересів із КНР, створити додаткове напруження між Туреччиною і НАТО, а також посилити свій вплив у регіоні через експорт атомних технологій.
  2. На противагу світовій практиці, РФ у даному випадку застосовує модель «Build-Own-Operate», тобто Росатом через дочірню компанію «Akkuyu Nuclear» буде одноосібним акціонером електростанції. Таким чином, російська компанія напряму впливатиме на режими виробництва електроенергії, а значить існує ризик застосування безперебійності поставок у якості політичного інструменту впливу. Тут варто нагадати, що Москва у взаємовідносинах із Україною неодноразово (1995, 2006 та 2009рр.) вдавалась до необґрунтованих газових шантажів.
  3. Дочірня компанія Росатома, окрім атомної електростанції також спорудить поблизу портовий термінал і здійснюватиме навігаційну діяльність у південно-східному регіоні Середземного моря. Потенційне виконання оператором АЕС «Аккую» нехарактерних функцій, дає підстави припускати про можливе застосування такої інфраструктури у воєнних цілях.
  4. Будівельний майданчик атомної електростанції знаходиться на відстані 80 км від узбережжя Сирії та Республіки Кіпр. Розташування атомної електростанції (об’єкт підвищеної небезпеки) у безпосередній близькості із зоною збройного конфлікту, ймовірно спонукатиме Росатом посилити спроможності воєнізованої охорони і, відповідно, розгорнути посилені підрозділи російської армії.
  5. На заангажованість проекту також вказує сумнівна окупність АЕС«Аккую», адже у перші 15 років експлуатації 70% згенерованої електроенергії буде збуватись у мережу за фіксованою ціною. Доречно зауважити, що модель «пільгової ціни газу» з політичною метою тривалий час застосовувалась РФ у взаємовідносинах із Україною.

Окрім геополітичних складових, потенційно матимуть місце технічні виклики. Найперше, це утилізація відпрацьованого ядерного палива, адже станція розташовується неподалік від туристичного регіону Аланія та природних заповідників у районі турецького міста Мерсін. По-друге, це безпечна експлуатація АЕС у сейсмічно-активній області.

З огляду на глобальну роль низьковуглецевих джерел енергії та кліматичні прагнення провідних країн світу, Туреччина у перспективі до 2035р. спорудить ще дві атомних електростанцій поблизу міст Синоп та Ігнеада, що розташовані на узбережжі Чорного моря.

Політичне зближення Анкари та Москви потенційно створює нові безпекові виклики у Чорноморському регіоні. Тому, для збереження балансу взаємовідносин варто започаткувати співпрацю між Туреччиною та Україною в атомно-промисловому комплексі, наприклад, у питаннях спільного видобутку уранової руди і виробництва концентрату для неросійських електростанцій. Тому за таких умов, будь-яке послаблення ядерної галузі України, зокрема через штучну втрату ліквідності енергоринку  слід сприймати, як один із елементів описаної вище стратегії РФ. 

NB/ Мапа експорту атомних технологій РФ до 2030р. додатково ілюструє підхід Москви по використанню енергетики в геополітичних цілях. 

 

 

АНГЛОМОВНА ВЕРСІЯ

 

Turkish atom. What has Russia conceived?

In March 2021 “Rosatom” resumed construction of the nuclear power plant “Akkuyu”, which will be the first nuclear power plant in Turkey. According to the project documentation, the power plant will consist of 4 power units with a total capacity of 4.8GW and will cover up to 10 % of all electricity needs of Turkey. The estimated cost is $ 22 billion. The commissioning of the first power unit is scheduled to be held back-to-back with the 100th anniversary of the foundation of the Republic of Turkey, which will be celebrated in 2023.

The following testifies the political motives for the implementation of the nuclear power plant “Akkuyu” project:

1. Turkey has recently been demonstrating geopolitical ambitions in the regions that were formerly a part of the Ottoman Empire. This position, which is united by the concept of “Mavi Vatan” ambiguously affects Ankara’s relations with the partners in the North Atlantic Alliance. At the same time, China, having played on this, is gradually integrating Turkey into the “Belt and Road Initiative” project. Therefore, the resumption of construction of the nuclear power plant “Akkuyu” should be perceived as an attempt of Russia to maintain a balance of interests with China, create additional tensions between Turkey and NATO, and strengthen its influence in the region through the export of nuclear technology.

2. In contrary to the world practice, the Russian Federation, in this case, uses the model “Build-Own-Operate”, namely “Rosatom” through a subsidiary company «Akkuyu Nuclear» will be the sole shareholder of the power plant. Thus, the Russian company will directly influence the modes of the electricity production, which means that there is a risk of using the uninterrupted supply as a political tool of influence. It should be reminded here, that Moscow repeatedly (1995, 2006, and 2009) resorted to unjustified gas extortion in its relations with Ukraine.

3. In addition to the nuclear power plant of “Rosatom”, the subsidiary company will also construct a port terminal nearby and will carry out the navigation activities in the south-eastern Mediterranean region. The potential performance of uncharacteristic functions by the operator of the nuclear power plant “Akkuyu”, gives the ground to assume the possible use of such infrastructure for military purposes.

4. The construction site of the nuclear power plant is located at a distance of 80 km from the coast of Syria and the Republic of Cyprus. The location of the nuclear power plant (high-risk facility) in the immediate proximity of the armed conflict zone is likely to encourage “Rosatom” to strengthen its paramilitary security capabilities and, accordingly, to deploy reinforced units of the Russian army.

5. The engagement of the project is also indicated by dubious cost recovery of the nuclear power plant “Akkuyu”, as, in the first 15 years of operation, 70% of the generated electricity will be distributed to the network at a fixed price. It is pertinent to note that the model of “preferential gas price” for political purposes has long been used by Russia in relations with Ukraine.

In addition to geopolitical components, potentially, there will be some technical challenges. First of all, it is the utilization of spent nuclear fuel, as the station is located near the tourist region of Alanya and nature reserves near the Turkish city of Mersin. Secondly, it is safe operation of the nuclear power plants in the seismically active area.

Taking into account the global role of low-carbon energy sources and the climatic aspirations of the world’s leading countries, by 2035 Turkey will have built two more nuclear power plants near the cities of Sinop and Igneada, which are located on the Black Sea coast.

The political rapprochement between Ankara and Moscow has the potential to create new security challenges in the Black Sea region. Therefore, in order to maintain the balance of relations, it should be worthwhile to consider initiating the cooperation between Turkey and Ukraine in the nuclear-industrial complex, for instance, in the issues of joint uranium ore mining and concentrate production for non-Russian power plants. For this reason, under such conditions, any weakening of Ukraine’s nuclear industry, in particular, due to the artificial loss of liquidity in the energy market, should be perceived as one of the elements of the Russian strategy described above.

Поділитись