Перешкоди на шляху реформування енергетичної галузі України

Перешкоди на шляху реформування енергетичної галузі України

Дана тема була у фокусі уваги під час вебінару, який був проведений 28 липня 2020р. за ініціативи Американо-української фундації. У заході прийняли участь провідні експерти України та США.

Модератором заходу виступив авторитетний американський фахівець, провідний експерт Центру стратегічних досліджень у Вашингтоні Едуард Чоу.

У дискусії в якості панеліста взяв учать директор енергетичних та інфраструктурних програм Разумков Центру Володимир Омельченко. Він, зокрема, звернув увагу на те, що незважаючи на значні зусилля й фінансову підтримку з боку Заходу протягом понад 20 років, реформи в Україні просуваються вкрай повільно. Володимир Омельченко, зазначив, що корупція та інституціональна неспроможність – це скоріше наслідки, а не причини гальмування реформ. Тому, щоб зрозуміти існуючу проблему слід на неї дивитися через призму стратегічного бачення. 

Головні тези директора енергетичних та інфраструктурних програм Центру Разумкова, що були озвучені під час дискусії: 

 1. Російський вплив на інвестиційний клімат в Україні.

Вже понад 10 років РФ реалізовує свій стратегічний план щодо знищення суверенітету бувших радянських республік з метою їх колонізації на умовах Москви. За великим рахунком Кремль цього ніколи й не приховував.

Фактично РФ веде неоголошену війну проти України вже довгий час, що складається з наступних компонентів:

–  Інформаційно-ідеологічний. На сьогодні РФ опосередковано контролює інформаційний простір України на понад 60% та витрачає величезні кошти на спотворення іміджу України на Заході;

–  Торгово-економічний. Необґрунтовані торгівельні обмеження;

–  Енергетичний. Будівництво обхідних газопроводів, встановлення контролю над ключовими секторами енергетики;

–  Корупційний. За рахунок корупції створена велетенська агентурна мережа що досягає вищого політичного рівня в країні;

–  Військовий. Організація та стимулювання військових дій на Донбасі з метою змусити Україну відмовитися від своїх суверенних прав.

В умовах всеосяжної російської агресії створення привабливого інвестиційного клімату, на мій погляд, є утопією.

Чому так сталося? 

Після розпаду СРСР, Захід зробив стратегічну помилку, коли на догоду РФ відмовився інтегрувати Україну в ЄС та НАТО, залишивши Україну, фактично, в зоні російського впливу. Угода про асоціацію з ЄС лише частково цей вплив зменшує, але не надає перспектив членства ні в НАТО ні в ЄС. Тим, самим Захід розглядає Україну, як буферну зону між ЄС та РФ. За такої політики усі розмови про інвестиційний клімат в Україні взагалі не мають жодного сенсу.

 Допоки США та ЄС не сформулюють чітку стратегію щодо більшої інтеграції України в політико-економічний простір Заходу та на порядок не збільшать фінансову допомогу не варто розраховувати на проведення ефективних реформ в Україні.

 

2. Оцінка перспектив інвестицій у розвиток ВДЕ в Україні та питання декарбонізації.

 У період 2010 – 2020рр. найбільш привабливим сектором для інвестицій був сектор ВДЕ. За цей період, загальний обсяг інвестицій у нього склав близько $10 млрд. Встановлена потужність генерації з ВДЕ зросла фактично з нульової позначки до 7 ГВт, а частка в енергетичному балансі досягла 8%. Основним драйвером такого стрімкого розвитку ВДЕ став запроваджений «зелений» тариф, що був найбільшим у Європі.

Натомість, зростання потужностей відбувалося у відриві від реальним можливостей споживачів та забезпеченості маневровими потужностями. Ці фактори призвели до зростання боргів держави перед інвесторами починаючі з березня цього року. Додатковим фактором нарощування боргів також було невиправдане адміністративне втручання держави у роботу ринку електричної енергії.

Для того, щоб врегулювати цю проблему, у червні 2020р.  підписаний Меморандум між Урядом та інвесторами. Знайдений компроміс нещодавно схвалено ВР України. Вважаю, що це дуже важливе рішення, що дозволить розвиватися ВДЕ й надалі. Але, для цього, українська влада повинна відмовитися від втручання в ринкові відносини, запровадити систему відкритих аукціонів, відкрити ринок на 100% для державних компаній Енергоатом та Укргідроенрго. Крім того, необхідно стимулювати інвестиції в акумулюючи та маневрові потужності. 

Декарбонізація    

Що стосується питання декарбонізації, то слід відмітити що Україна тут є світовим лідером. За останні 20 років вона скоротила викиди парникових газів в атмосферу у понад 4 рази, хоча це й було, головним чином, досягнуто через зупинку шкідливих виробництв, а не внаслідок застосування екологічно чистих технологій. Додаткові зобов’язання Україна в рамках Паризької кліматичної угоди Україні доцільно було б взяти на себе виключно за умови необхідної фінансової підтримки ЄС. 

 

 

Поділитись