Аналіз найкращих практик розвитку накопичувачів електроенергії

Аналіз найкращих практик розвитку накопичувачів електроенергії

Україна наблизилась до межі технологічного обмеження підключення нових об’єктів альтернативної енергетики до ОЕС через дефіцит акамулюючих та маневрових потужностей щонайменше на рівні 0,2 ГВт та 2 ГВт відповідно[1].

Все це, разом із економічними та технологічними викликами ринку електроенергії стримує плановий розвиток сектору ВДЕ та стратегічно ускладнює виконання цільових показників Енергетичної стратегії України до 2035р.

Центр Разумкова, для формування дієвих пропозицій в частині створення інфраструктури СНЕ в Україні, пропонує проаналізувати найкращі світові практики розвитку ринку зберігання електроенергії.

Існуючий світовий досвід експлуатації систем накопичення електроенергії (СНЕ) доцільно класифікувати за трьома групами. До першої відносяться акумулятори, які використовуються локально, побутовими споживачами та мікробізнесом для власних потреб. Друга група – це накопичувачі, які встановлені в електромобілях та, за потреби, передають надлишки електроенергії в мережу. Третя група включає безпосередньо промислові СНЕ, які одночасно забезпечують потреби виробництва та є учасниками ринку електроенергії.

Система державної підтримки для першої групи реалізовується через систему субсидій, які покривають до 50% вартості встановлених акумуляторів. Друга група підтримується за рахунок встановлення пільгових умов на імпорт електромобілей. Ініціативність третьої групи досягається за рахунок адресного перегляду тарифу системного оператора.

Пропонуємо розглянути системи державної підтримки СНЕ, окремо по країнам.

Німеччина. Субсидії для першої групи видаються уповноваженим державним банком по підтвердженому факту встановлення систем накопичення електроенергії. Розмір компенсанції покриває до 50% вартості накопичувача і залежить від його ємності.Підтримка третьої групи розпочалась з 2015р. і досягається за рахунок надання права брати участь в ринку допоміжних послуг з метою вирівнювання піків споживання.

Варто зазначити, що ринок первинного резерву в Німеччині, пов’язаний із об’єднаним ринком резерву сусідніх країн[2] і оцінюється на рівні 1,4 ГВт[3]. Примітно, що в об’єднаному ринку регулювання частоти можуть брати участь як виробники, так і споживачі, послуги закуповуються на щотижневих аукціонах (первинний і вторинний резерв) і на щоденних аукціонах (третинний резерв). Постачальники послуги подають заявки і отримують оплату тільки щодо обсягів потужності, наданих для регулювання (тобто оплачується тільки потужність, але не електроенергія, поставлена в рамках надання послуг). Варто зазначити, що споживачі звільнені від оплати послуг постачання електроенергії, за умови що даний ресурс поставляється в межах однієї мережі від системи накопичення енергії.

Швеція. Стимулює лише першу групу, шляхом виділення гранту на встановлення систем накопичення електроенергії.

Італія. Підтримує першу групу двома інструментами: податкова пільга, під час купівлі акумуляторних батарей; субсидії державним банком по підтвердженому факту встановлення систем накопичення електроенергії.Третя група представлена об’єктами ВДЕ,яким встановлюється спеціальний тариф на відпуск виробленої електроенергії з врахуванням інстальованих систем накопичення.

Великобританія. Працює над запровадженням моделі гнучкого управління енергосистемою[4]. Починаючи з 2020р. для першої групи доступна стимулююча модель Smart Export Guarantee, яка надає через енергопостачальні компанії вигідні умови для відпуску електроенергії в мережу. Ініціативність третьої групи підтримується з 2016р. через спеціальні аукціони на послуги з регулювання частоти (Enhanced Frequency Response).

Вцілому, ринок потужності функціонує у формі аукціонів на 4 роки вперед і на 1 рік вперед. Постачальниками потужності виступають виробники (в тому числі, системи накопичення електроенергії), а також постачальники керованого навантаження. Покупцем потужності[5] виступає системний оператор (National Grid), витрати на покупку потужності покладаються на кінцевого споживача електроенергії. Постачальники потужності, які були відібрані за результатами аукціону, зобов'язані забезпечити потужність на вимогу системного оператора в періоди високого навантаження в мережі. За надання потужності постачальники отримують щомісячні платежі. Участь в ринку потужності для постачальника добровільне, цей механізм був впроваджений для створення додаткових стимулів з метою модернізації генеруючих потужностей і розвитку поновлюваних джерел енергії. На балансуючому ринку Великобританії діє як власне балансуючий механізм, так і ряд інших послуг (забезпечення запуску з нуля, регулювання частоти, швидкий резерв, поставка реактивної потужності і т.д.). Системи накопичення енергії, як правило, беруть участь на балансуючому ринку в сегменті послуг регулювання частоти - розширене регулювання частоти.

США. Перша група отримує субсидії, які розповсюджуються на регіони, де існує високий ризик втрати стабільного енергозабезпечення.Окрім цього, встановлені податкові пільги при купівлі акумулюючого обладнання. Третя група отримує плату за участь на ринку допоміжних послуг.

Китай. Перша група мотивується через встановлення субсидій для накопичувачів, які працюють спільно із об’єктами ВДЕ.Третя група отримує надбавку до ціни відпуску електроенергії з накопичувачів.

Австралія. Держава підтримує першу групу шляхом надання субсидій, які покривають до 70% вартості встановленого накопичувача. Окрім цього, встановлюється пільговий тариф на електроенергію для домогосподарств, які інсталювали накопичувач. Третя група стимулюється за рахунок надання державних грантів на встановлення високо маневрових потужностей.

Як показала оцінка австралійського оператора ринку АЕМО[6], розбудована система накопичення електроенергії успішно вирішує весь спектр задач пов’язаних із регулюванням частоти. Причому, на кожну послугу з регулювання частоти проводиться окремий аукціон. Згідно із дослідженням Wood Makenzie[7]Австралія у 2020 році введе в експлуатацію 1,2 ГВт потужностей накопичення, що більше ніж в два рази за показники попереднього року. Таким чином, за результатами поточного року сумарна потужність СНЕ становитиме 2,7 ГВт. При цьому, вартість систем зберігання енергії знизиться на 27% протягом наступних п'яти років. 



[1] Звіт НЕК «Укренерго» з оцінки (достатності) генеруючих потужностей-2019. Режим доступу - https://ua.energy/wp-content/uploads/2020/03/Zvit-z-otsinky-vidpovidnosti-dostatnosti-generuyuchyh-potuzhnostej-2019.pdf

[2] Австрії, Бельгії, Нідерландів, Франції та Швейцарії

[3] Gemeinsame Ausschreibung Primärregelleistung. Режим доступу – http://regelleistung.net

[4] Smart Systems and Flexibility Plan. Department for Business, Energy and Industrial Strategy, OFGEM, July, 2017

[5] Мінімальне встановлене обмеження постачальника на ринку потужності складає 2 МВт.

Поділитись