Про газовий рік та квитанції за доставку газу. Що це і для чого?

Про газовий рік та квитанції за доставку газу. Що це і для чого?

1. Газовий рік розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року[1].

2. Саме поняття газовий рік застосовується під час визначення плати за доставку газу.

«Річна замовлена потужність споживача на розрахунковий календарний рік визначається, виходячи з фактичного обсягу його споживання за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року»[2].

Таким чином, плата за доставку газу залежить від обсягів споживання абонентом у попередньому році. Окрім цього, оплата послуг доставки газу в оселю здійснюється рівними частинами протягом року.

Для прикладу, якщо домогосподарство у газовому році (жовтень 2019-жовтень 2020рр.) спожило всього 2400 кубометрів блакитного палива, то щомісячна плата за доставку визначатиметься з тарифу на розподіл[3] та умови використання абонентом потужності 200 кубічних метрів.

 «Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності»[4].

Таким чином, кожен абонент може самостійно розрахувати вартість доставки газу для своєї домівки. Для цього необхідно обсяг споживання блакитного палива у минулому газовому році помножити на тариф своєї газорозподільної компанії. Після цього, отримане значення поділити на 12 рівних платежів – це і буде розмір щомісячної платні за доставку газу.

Незважаючи на те, що газовий рік триває до 1 жовтня, перерахунок плати здійснюється лише з 1 січня. Така ситуація пояснюється тим, що Регулятор (НКРЕКП), оперуючи даними річної звітності ліцензіатів та змінами основних показників національної економіки за минувший рік[5] встановлює тарифи на економічно-обґрунтованому рівні.

3. Модель ринку природного газу Україні відповідає практиці країн ЄС і зобов’язує споживачів оплачувати доставку енергоносія не за метричні обсяги, а за потужність підключення.

Такий підхід пояснюється тим, що навіть у період часу, коли блакитне паливо не споживається, оператори газорозподільним мереж (ГРМ) зберігають його в трубопроводі під тиском для його подачі абоненту будь-якої миті. 

«Забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи»[6].

4. Послугу з доставки газу здійснюють оператори газорозподільних мереж, яким НКРЕКП встановлює тариф на розподіл за принципом витрати плюс.

Структура тарифу на розподіл включає виробничі витрати [7], втрати природного газу, фонд оплати праці, фінансування реконструкції та модернізації об’єктів критичної інфраструктури, а також відсоток дохідності.

Співробітники операторів газорозподільних мереж 24/7 виконують діагностику, експлуатацію, а також комплекс газонебезпечних та вогневих робіт на об’єктах критичної інфраструктури для стабільної і безпечної доставки блакитного палива в домівки українців.

Системне заниження (економічно необґрунтоване Регулятором) тарифів на розподіл газу призвело на сьогоднішній день до високого рівня зношеності мереж[8], дефіциту інформації про стан об’єктів критичної інфраструктури, недостатньої кадрової укомплектованості[9] та відтоку кваліфікованих спеціалістів через низьку заробітну плату. Безумовно така ситуація позначається на аварійності системи.

Варто нагадати, що Україна експлуатує одну із найстаріших газових мереж Європи. Нещодавно відзначали 100 річчя газової служби, а у Львові та Івано-Франківську перші трубопроводи були прокладені орієнтовно 150 років тому. З огляду на вищенаведене, за оцінками експертів Центру Разумкова, для повної модернізації вітчизняних газорозподільних мереж необхідно щонайменше 5 років вкладати в заміну та модернізацію інфраструктури по 10-12 мільярдів гривень на рік.

5. Модель ринку природного газу фінансово мотивує впроваджувати у домогосподарствах енергоефективні заходи, що відповідає засадам європейської політики подолання енергетичної бідності[10].

За минулий газовий рік (1 жовтня 2019 - 30 вересня 2020рр.), побутові споживачі природного газу використали блакитного палива на 400 млн куб. м менше, ніж у попередньому. Загалом 58% клієнтів газорозподільних компаній зменшили споживання газу. Тому з 1 січня 2021 року всім клієнтам, які зменшили споживання газу, буде встановлено меншу замовлену потужність.

 

 



[1] Визначено Кодексом газотранспортної системи, який затверджено Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2493

[2] Постанова НКРЕКП від 07.10.2019р. №2080

[3] Кожен оператор газорозподільних мереж має індивідуально встановлений тариф на розподіл

[4] Зміни до Кодексу газорозподільних систем та інших документів, які затверджені Постановою НКРЕКП від 07.10.2019р. №2080. 

[5] Мінімальна заробітна плата, інфляція, вартість газу, яка входить до структури тарифу оператора ГРМ у частині виробничо-технологічних витрат.

[6] Типовий договір розподілу природного газу затверджений Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498.. Режим доступу - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15#Text

[7] Середня зношеність вітчизняних газорозподільних мереж складає 60%. Всього експлуатується більше 340 тисяч кілометрів трубопроводів та 63 тисячі одиниць технологічного обладнання. Даний комплекс об’єктів, споруд та газогонів необхідний для безпечної доставки блакитного палива у домівки українців. Однак, перш ніж потрапити до газорозподільних мереж, енергоносій надходить до газотранспортної мережі від газовидобувних компанії, оператора  газосховищ та імпортерів.

[8] В тому числі емісія блакитного палива через нещільні з’єднання фланців та низьку герметичність трубопроводів.

[9] Визначається нормативами згідно із протяжністю мереж та категоріями об’єктів інфраструктури.

[10] Аналітичне дослідження Центру Разумкова: «Шляхи вдосконалення державної політики в сфері енергетики». Режим доступу - https://razumkov.org.ua/statti/shliakhy-vdoskonalennia-derzhavnoi-polityky-v-sferi-energetyky

Поділитись