Природний газ із ЄС. Кому потрібні міфи?
1. Природний газ, який фізично надходить до України із європейських країн за формою власності належить компаніям-резидентам ЄС або вітчизняним трейдерам. Такі торгові операції не суперечать законодавству України та ЄС, і є загальноприйнятою практикою.
2. Україна володіє достатніми технічними потужностями[1] на кордоні із європейськими країнами, що дозволяє здійснювати фізичні поставки блакитного палива із західного напрямку. При цьому, природний газ із ЄС до України фізично надходить по окремим газопроводам, які не задіяні в транспортуванні блакитного палива[2] для європейських споживачів. Варто зазначити, що реверсним називається той обсяг газу, який йде у протилежному напрямку до основного потоку[3].
3. Відкриття імпортних поставок із Європейського Союзу, створило можливості для українських трейдерів закуповувати блакитне паливо по ринковій ціні[4], що на відміну від фіксованих комерційних пропозицій РФ[5] – зменшує політичні ризики, додає гнучкість при формуванні портфелю замовлень. Однак, залишаються корупційні ризики в частині відповідності вартості на хабі (включаючи транспортування) та безпосередньо митної вартості в Україні.
4. Питанням походження імпортованого газу із ЄС маніпулюють з декількох причин. Перш за все для того аби зупинити євроінтеграційні прагнення[6], зокрема через відновлення енергетичної залежності України від російських ресурсів: електроенергія[7] та газ. Чому варто уникати закупівель енергоресурсів у РФ, і особливо природного газу? Щонайменше тому що в агресора[8], після домовленостей по газовому питанню, з`явиться новий привід вимагати від України відновлення подачі води до окупованого Криму. І якщо піти на такі поступки, це фактично сприятиме визнанню окупаційного режиму та зняттю економічних санкцій з Російської Федерації. Також це вплине на злагодженість та морально-психологічний стан особового складу Збройних Сил України.
5. Україна не єдина держава, яка відчуваючи політичний тиск РФ у газовому питанні, диверсифікує джерела постачання блакитного палива. Польща поступово зменшує залежність від російського газу, і при цьому керується п’ятьма мотивами[9]. Литовське міністерство енергетики з початку травня 2020р. подає політичні сигнали про можливість старту поставок скрапленого газу через Клайпеду в Білорусь, використовуючи газопровід Польща - Литва, який планується ввести в експлуатацію у першому півріччі 2021 року. Подібної політики дотримується і Молдова, яка у березні 2021р. має отримати перші молекули природного газу із Румунії[10] по новозбудованому трубопроводу[11]. На сьогоднішній день, Молдова[12] щорічно підписує контракти на поставку газу із РФ, який надходить через газотранспортну систему України[13], а також трубопроводи, які прокладені на території невизнаної республіки Придністров’я.
[1] Кожна прикордонна газовимірювальна станція має кілька трубопроводів, на яких здійснюється комерційний замір та контроль за якістю газу, що надходить.
[2] Називати блакитне паливо, що транспортується з України до ЄС, російським недоречно. Щонайменше через те, що фізично молекули природного газу, які надходять із РФ до газотранспортної мережі України проходять шлях (1000 км) до західного кордону за 24 години. За цей період часу проходить його дифузія (змішування) із блакитним паливом українського видобутку та інших джерел постачання.
[3] Сьогодні таким вважається напрямок руху газу Україна-ЄС.
[4] Формується під час торгових сесій на європейських газових хабах, залежно від умов і терміну постачання (добовий, місячний, сезонний пакет).
[5] 22 грудня 2017 року Арбітражний суд ухвалив рішення на користь Нафтогазу у всіх спірних питаннях щодо контракту на поставку газу з Газпромом: ціноутворенню, положенню «бери або плати» та визнанню недійсними інших положень, які є необґрунтованими і суперечать принципам конкуренції. Режим доступу - https://www.naftogaz.com/www/3/nakweb.nsf/0/A6094D6DF82CF76BC225834B00523754?OpenDocument&Expand=2&
[6] Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)». Режим доступу - http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64531
[7] Енергосистема Білорусі керується з диспетчерського центру, який локально знаходиться в РФ. Тобто, відкривши імпорт електроенергії з Білорусі, Україна фактично імпортує російську електроенергію. Адже на будівництво білоруської АЕС (генерує електроенергію, яка постачається в Україну), було виділені фінансування РФ. Відтак, до моменту повного погашення кредитного портфеля, можна вважати, що сплачені Україною кошти йдуть на покриття кредиту Білорусі перед РФ
[8] Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Режим доступу - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2268-19#Text
[9] Ціна, політична складова, репутація Газпрому, розвиток альтернативних ринків, агресія РФ. Режим доступу - https://www.energetyka24.com/5-powodow-dla-ktorych-nie-powinnismy-kupowac-gazu-od-gazpromu-komentarz
[10] На сьогоднішній день Румунія немає профіциту власного природного газу для покриття потреб Молдови, однак фізично блакитне паливо отримуватиме з України та інших держав ЄС.
[11] У серпні 2020р. завершилось будівництво магістрального трубопроводу «Унгени-Кишенів», через який постачатимуть природний газ із Румунії. Введення в експлуатації газоперекачувальних агрегатів (заплановано в лютому 2021р.) дозволить забезпечити продуктивність маршруту на рівні 1,5 млрд.кубометрів на рік. Оператор інфраструктури – підприємство «Вестмолдтрансгаз», дочірня компанія оператора румунської газотранспортної мережі «Трансгаз».
[12] Молдова використовує природний газ для виробництва електроенергії, експлуатуються 2 ТЕЦ та декілька ГЕС. Альтернативні джерела в Молдові використовуються, але покривають максимум до 20% потреб держави.
[13] У жовтні 2020р. був підписаний договір між Молдовою та Україною про зберігання газу в українських газосховищах. Станом на 01.12.2020р. обсяги запасів складали 0,1 млрд.куб.м, що відповідає до 10% річного споживання.
