Його величність споживач або як збалансувати інтереси на енергоринках?

Його величність споживач або як збалансувати інтереси на енергоринках?

Енергетичні ринки та енергетична інфраструктура досить давно є на порядку денному сталого розвитку України. Доступна та чиста енергія - забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх - є однією з 17 цілей сталого розвитку, сформульованих у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН: «Перетворення нашого світу: порядок денний в області сталого розвитку на період до 2030р., яка ухвалена 25 вересня 2015р. Відповідно до української специфіки, у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна»[1], для досягнення цієї цілі визначено наступний перелік завдань:

  • розширити інфраструктуру та модернізувати мережі для забезпечення надійного та сталого енерго та газопостачання на основі впровадження інноваційних технологій;
  • забезпечити диверсифікацію постачання первинних енергетичних ресурсів;
  • збільшити частку енергії з відновлюваних джерел у національному енергетичному балансі, зокрема за рахунок введення додаткових потужностей об’єктів, що виробляють енергію з відновлюваних джерел;
  • підвищити енергоефективність економіки.

Для України, вочевидь, питання модернізації енерго та газорозподільних мереж є надзвичайно актуальним і наразі перейшло вже в площину забезпечення безпеки держави, її громадян і споживачів енергетичних товарів і послуг. Адже від початку набуття Україною незалежності минуло майже 30 років, але за цей досить тривалий період у державі так і не вдалося запровадити збалансовані економіко-правові механізми для підтримання мережевої критичної інфраструктури в належному технічному стані та її модернізації. Відтак, ввесь цей час українці загалом продовжують експлуатувати старі енерго і газорозподільні мережі, «добиваючи» жалюгідні 15-20% їх недоамортизованої вартості та ризикуючи при цьому, щонайменше, незапланованим перериванням енергопостачання (блек-аут), прямими збитками внаслідок зміни стандартних параметрів енерго або газопостачання в мережах, а то й здоров’ям чи навіть життям внаслідок аварій на електромережах чи газопроводах.

Наприклад, для електроенергетичного ринку, основним чинником загальних технологічних втрат, що оцінюються профільним міністерством у 2019р. в розмірі 16,4 млрд. кВт∙год, або 11,6% від загального обсягу відпуску електроенергії, є застаріла фізично і морально електророзподільна мережева інфраструктура. Так, за показником середньої тривалості відключень від енергосистеми через незаплановані перерви з вини компанії на одну точку приєднання (SAIDI), Україна відстає в 10 разів від найбільш розвинених країн ЄС. Більше того, з часу ухвалення Енергетичної стратегії України на період до 2035р. ситуація навіть погіршилася, оскільки відставання від цілей Енергетичної стратегії стосовно показника SAIDI[2] в Україні за цей час неухильно зростало.

 

Середня тривалість відключень від енергосистеми через незаплановані перерви з вини компанії на одну точку приєднання (SAIDI) в Україні, хвилини/рік[3]

 

Натомість, у той же час, міжнародний досвід демонструє впровадження та удосконалення економіко-правових механізмів, що дозволяють збалансувати інтереси споживачів, бізнесу та держави щодо розвитку енерго і газорозподільних мереж. Кінцева мета таких перетворень - досягнення якісно нового рівня енергоефективності, більш досконалої конкуренції та лібералізації енергоринків.

Однією з головних функцій держави є створення умов, що сприяють розвитку ефективних конкурентних відносин з орієнтацією на споживача. Особливо це стосується «мережевих» послуг, коли суспільству необхідно певною мірою обмежувати вплив пов’язаних з наданням таких послуг природних монополій, які володіють та/або управляють мережевою енергетичною інфраструктурою. 

Європейська практика застосовує комплекс заходів з послаблення впливу природніх монополій. Один з вагомих засобів у цьому напрямі лежить у юридичній площині. Ним є законодавчий розподіл великих компаній за видами діяльності, який Україна в цілому виконала згідно законів "Про ринок природного газу" (2015р.) та "Про ринок електричної енергії" (2017р.).

Іншим, не менш важливим у цьому контексті засобом, що лежить в економічній площині, є запровадження тарифного регулювання послуг природних монополій або обґрунтованого обмеження їх доходів (сумарного тарифу). У даному контексті економічного регулювання важливо користуватися таким методологічним інструментарієм, який би запобіг встановленню занадто високих тарифів на послуги природних монополій з одного боку, але й не призводив би до деградації, а навпаки, забезпечував умови для підтримання та розвитку мережевої інфраструктури, тобто був стимулюючим тарифом.

Сутність стимулюючого ціноутворення на послуги енерго і газорозподільних мереж полягає у створенні фінансово-економічного інструменту мотивації власника мереж вкладати інвестиції в модернізацію інфраструктури. Повернення вкладених коштів та отримання нормативного прибутку відбувається шляхом регулярного повернення певної частки вкладеного капіталу через тариф на послуги в обмін на дотримання заздалегідь встановлених енергетичним регулятором кількісних і якісних параметрів діяльності мережевої компанії, які будуть забезпечені внаслідок модернізації.

Міжнародній практиці відомий широкий спектр методологічних підходів до стимулюючого ціноутворення, які базуються на обмеженні дозволеного або ґарантованого інвесторам доходу для проектів чи компаній, які забезпечать їм повернення поточних витрат та певну норму прибутку на вкладені інвестиції. Таке обмеження доходу природних монополій за допомогою механізмів тарифного регулювання здійснюється урядами країн для забезпечення більш високих цілей суспільства, в т.ч. для галузевої та макроекономічної збалансованості.

В сьогоднішніх українських реаліях, частіше на слуху є вираз «RAB-підхід або RAB-методика обґрунтування тарифів». Насправді, так звана абревіатура RAB – Regulatory Asset Base (українською: РБА – регуляторна база активів) є лише одним із складових елементів системи ціноутворення на базі дозволеного доходу. Іншими, не менш важливими складниками при формуванні тарифу є також операційні витрати, амортизація та процентна ставка, що визначає норму дохідності на інвестований капітал.

Отже, загальна формула визначення сукупного дозволеного доходу або сумарного тарифу є такою.

Allowed Revenues = OPEX + Depreciation + RAB х WACC        

де:

-       Allowed Revenues - дозволений дохід, у вартісному виразі;

-       OPEX – операційні витрати, у вартісному виразі;

-       Depreciation – амортизація, у вартісному виразі;

-       RAB – регуляторна база активів (РБА), у вартісному виразі;

-       WACC -  середньозважена вартість капіталу (СЗВК), норматив у відсотках.

Далі, якщо визначену за формулою суму дозволеного доходу (як правило для одного планового року), розділити на плановий обсяг послуг за цей же період часу, отримаємо тариф на одиницю послуг, наприклад у гривнях за 1 кВт-год розподіленої електричної енергії чи за 1 кубометр розподіленого природного газу.

Підхід з використанням RAB є базою для фінансово-економічного обґрунтування не лише для обмеження доходу природних монополій, але й широко використовується при створенні (проектуванні та будівництві) нової мережевої інфраструктури, оскільки визначає так звані максимальні доходи, дозволені оператору або інвестору об'єкта інфраструктури та забезпечують його повернення упродовж певного періоду часу, який не перевищує життєвий цикл об'єкта.

Ця так звана "повністю регульована" бізнес-модель означає, що повернення інвестиційних витрат для цих проектів здійснюється через регульовані доходи, тобто проектні витрати безпосередньо "соціалізуються", а користувачі платять регульований тариф. Тому методичний підхід, заснований на RAB та WACC, вимагає досягнення економічно обґрунтованого соціального консенсусу щодо інвестицій у підтримання та розвиток енерго і газорозподільних мереж.

Таким чином, впровадження стимулюючого ціноутворення на послуги операторів енерго і газорозподільних мереж під контролем відповідних державних інституцій, зокрема НКРЕКП, забезпечить, з одного боку, збалансування економічних інтересів споживачів, бізнесу та держави, а з другого боку, сприятиме підвищенню рівня безпеки, енергоефективності та інвестиційної привабливості України.



[1] Національна доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна». https://menr.gov.ua/files/docs/Національна%20доповідь%20ЦСР%20України_липень%202017%20ukr.pdf

[2] SAIDI - Середня тривалість відключень від енергосистеми через незаплановані перерви з вини компанії, хвилини тривалості відключення на одного споживача за один рік

[3] Розраховано за даними НКРЕКП.

Поділитись