Динамічна Європейська «зелена» угода. Як рухається Україна?

Динамічна Європейська «зелена» угода. Як рухається Україна?

Європейська «зелена» угода, яка визначатиме стратегію ЄС на найближчі десятиліття, представляє фундаментальний підхід та динамічну дорожню карту (формування ключових політик і  стратегій розраховане на декілька років), тож Україні  необхідно визначитися з основними напрямами реформ, переглянути свої цілі та оцінити можливості, з урахуванням наслідків  економічного спаду, а також вдосконалити  власні підходи і постановку завдань з метою впровадження інноваційних бізнес – моделей і забезпечення їх законодавчого і нормативного регулювання.

Продовжується розроблення законодавчих ініціатив та стратегій європейської «зеленої» угоди

Імплементація Європейської «зеленої» угоди, яка була проголошена Єврокомісією  у грудні минулого року ( European Green Deal  - комюніке ЄС та дорожньої карти з планом дій і термінами  виконання), передбачає велику кількість законодавчих змін, розроблення нових документів та перегляд існуючих, проходження через звивисті процеси узгодження між країнами – членами ЄС тощо.

Європейська «зелена» угода – це  програма дій,  яка встановлює чіткі загальні цілі: передбачається досягнення нульового рівня викидів вуглецю до 2050р. та скорочення викидів парникових газів (ПГ)  на 50%-55% до 2030р. ( у порівнянні з рівнем 1990р.), що базується на побудові стійкої  економіки та охоплює практично усі види діяльності ЄС:

1) боротьба зі змінами клімату: амбітні завдання на 2030р. та 2050р.; 2) забезпечення чистої, доступної та безпечної енергії; 3) промислова стратегія для «циркулярної» економіки; 4) будівництво та ремонти з економією енергії та ресурсів; 5) нульовий рівень викидів без токсичного довкілля; 6) збереження і відновлення екосистем та біорізноманіття; 7) здорова та екологічно чиста система харчування; 8) перехід до сталої та розумної мобільності 9) дослідження та інновації.

 Довідково. Упродовж перших ста днів після представлення «зеленої»угоди  (11.12.2019р.) для забезпечення фінансової підтримки її реалізації  (14.01.2020р.) розроблено Інвестиційний план Європейської «зеленої» угоди (European Green Deal Investment Plan) та Механізм справедливого переходу ( Just Transition Mechanism). Триває публічне обговорення пропозицій щодо проєкту Європейського кліматичного закону (European Climate Pact), який   покликаний встановити правові засади та окреслити кроки для досягнення кліматичної нейтральності ЄС до 2050р. З метою розвитку провідних «кліматично нейтральних» ринків було ухвалено (10.03.2020р.) Європейську промислову стратегію (European Industrial Strategy) та План дій у рамках «циркулярної» економіки (Circular Economy Action Plan). З метою розбудови сталих систем для забезпечення продуктами харчування (20.05.2020р.)  презентовано Стратегію «Від лану до столу» (Farm to fork strategy). Не менш важливою у комплексі рішень щодо поступу до безвуглецевого майбутнього стала презентація (20.05.2020р.) Стратегії ЄС щодо біорізномаініття до 2030р. (EU Biodiversity Strategy for 2030) для захисту вразливих ресурсів нашої планети.

Також до червня 2021р. додатково планується можливий перегляд Директиви про енергоефективність (EED) та Директиви про відновлювані джерела енергії (RED) для досягнення посилених кліматичних амбіцій.

Нові стратегії ЄС для енергетичного і кліматичного блоку «зеленої» угоди. 

Для енергетичного і кліматичного блоку «зеленої» угоди вирішальними є дві стратегії: Стратегія ЄС щодо інтеграції енегетичної системи (EU Strategy for Energy System Integration)  та Воднева Стратегія ЄС (EU Hydrogen Strategy), які покликані прокласти шлях до перетворення енергетичного сектору на більш ефективний та націлений на досягнення «чистої» планети та більш стійкої  економіки.

Зазначені стратегії формують новий порядок денний для інвестицій у екологічно чисту енергію, що повністю корелюється з European Green Deal і основним Планом відновлення наступного покоління ЄС (Next Generation EU). Це новий інструмент відновлення, запропонований  Європейською Комісією, який вбудований у потужний, сучасний та оновлений довгостроковий бюджет ЄС. Він визначає пріоритетні дії, необхідні для стимулювання відновлення та стійкості Європи.

Стратегія ЄС щодо інтеграції енергетичної системи (EU Strategy for Energy System Integration) забезпечить основу для енергетичного переходу. Для сучасної моделі європейської енергетичної системи характерне енергоспоживання у транспортному, будівельному секторах, яке являє собою  окремі ланцюги тарифоутворення, правил, інфраструктури, планування та операційної діяльності, що не може забезпечити кліматичну нейтральність до 2050р. економічно ефективним способом.

Інтеграція енергетичних систем ЄС означає, що система планується та функціонує як єдине ціле, пов’язуючи різні енергоносії, інфраструктури та сектори споживання. Ця поєднана та гнучка система буде більш ефективною та зменшить витрати для суспільства.

Отже, Стратегія ЄС щодо інтеграції енергетичної системи – це:

• «кругова» (циркулярна) енергетична система, в основі якої -  енергоефективність.

• пряма електрифікація секторів кінцевого споживання: оскільки енергетичний сектор має найвищу частку ВДЕ, необхідне більш широке використання електроенергії: наприклад, для теплових насосів у будівлях, електромобілів у транспортному секторі  або електричних печей у певних галузях промисловості. Кінцевим результатом має бути мережа з 1 млн пунктів зарядки електромобілів поряд із розширенням мережі об’єктів сонячної та вітрової енергії.

• використання чистого палива, включаючи відновлюваний водень та стійке біопаливо й біогаз,  у секторах, у яких  електрифікація є ускладненою.

Також Європейська Комісія запропонує нову систему класифікації та сертифікації відновлюваних та низьковуглецевих видів палива.

Стратегія ЄС щодо інтеграції енергетичної системи передбачає план заходів з 38 позицій, в тому числі перегляд енергетичного законодавства, забезпечення фінансової підтримки, дослідження та впровадження нових технологій, консультування держав-членів щодо фіскальних заходів, поступове припинення субсидій на викопне паливо, цілісне планування інфраструктури та вдосконалена і інформаційна підтримка для споживачів.

Воднева Стратегія ЄС (EUHydrogen strategy).  В інтегрованій енергетичній системі водень може сприяти декарбонізації промисловості, транспорту, виробництва електроенергії та будівельного сектору ЄС. Воднева стратегія ЄС розглядає шляхи перетворення цього потенціалу в реальність за допомогою інвестицій, регулювання, створення ринку, досліджень та інновацій.

Водень може забезпечувати  енергією сектори, які є непридатними для електрифікації, а також забезпечувати акумулювання (накопичення)  для збалансування непрогнозованого виробництва енергії з ВДЕ. Такої мети  можна досягти лише за допомогою скоординованих дій державного та приватного секторів на рівні ЄС. Пріоритетним напрямком є розробка відновлюваного водню (renewable hydrogen),  з використанням головним чином енергії вітру та сонця.

Імплементація водневої стратегії потребує поетапного підходу, а саме:

• у період з 2020р. по 2024 р. -  встановлення в ЄС відновлюваних водневих електролізерів потужністю щонайменше 6 ГВт та виробництво до 1 млн тонн відновлюваного водню.

• у період з  2025р. по 2030 р. водень повинен стати невід’ємною частиною  інтегрованої енергетичної системи ЄС, в якій потужності по електролізу відновлюваного водню складуть мінімум 40 ГВт, а  виробництво відновлюваного водню в ЄС - до 10 млн тонн.

• у період з 2030 р. по 2050 р. технології відновлюваного водню повинні широко застосовуватися у всіх секторах,  які «важко декарбонізуються».

Для реалізації цієї стратегії Єропейська Комісія створила  Європейський альянс  за чистий водень (European Clean Hydrogen Alliance) за участю  лідерів галузі, громадянського суспільства, національних та регіональних міністерств та Європейського інвестиційного банку.

Організація «Європейський Альянс за чистий водень» має на меті амбітне  впровадження водневих технологій  до 2030р., що об’єднає  відновлювані та низьковуглецеві виробництва водню, попит у промисловості та інших секторах, а також передачу і розподіл водню. За допомогою альянсу ЄС має намір зміцнити своє глобальне лідерство у цій галузі для того, аби підтримати прагнення ЄС досягти вуглецевого нейтралітету до 2050р.

Україна приєдналася до Європейського Альянсу за чистий водень: Оператор ГТС України (ОГТСУ) увійшов до новоствореного альянсу з метою обміну інформацією та налагодження партнерства з розвитку виробництва водню, його транспортування та споживання. Євросоюз розцінює Україну як партнера, який може забезпечувати 10ГВт потужностей відновлюваного водню методом електролізу до 2030р. Умовою отримання фінансової допомоги є розвиток внутрішнього ринку водню потужністю принаймні 2,5 ГВт. 

Крім того, згідно з Меморандумом між Україною і Німеччиною про нове енергетичне партнерство, який буде підписано між галузевими міністерствами, передбачається розвиток водневих технологій в Україні і  пілотні проекти з виробництва «зеленого» водню потужністю від 100 МВт для подальшого експорту. Це лише початок на шляху до перетворення нашої країни на повноцінного гравця на європейському ринку водню.

Нова ціль ЄС щодо скорочення викидів парникових газів  (ПГ)

На сьогоднішній день на енергетичний сектор припадає 75% викидів парникових газів ЄС, тому необхідна його трансформація для досягнення кліматичної нейтральності до 2050р. та для реалізації плану Комісії щодо скорочення викидів парникових газів до 55% (відповідно до рівня 1990р.); наразі ціль становить 40% від рівня 1990р.

Відомо, що у Європейському кліматичному законі (European climate pact) буде передбачено необхідні кроки для досягнення цілі скорочення викидів ПГ до 2050р. Крім того, на основі всебічної оцінки впливу Європейська Комісія запропонує нову ціль ЄС щодо скорочення викидів ПГ до 2030р. (відповідна частина Закону буде змінена після завершення оцінки впливу), а до червня 2021р. - перегляд  усіх відповідних інструментів політики, щоб забезпечити додаткове скорочення викидів на 2030р.

Якщо дозволить епідеміологічна ситуація, цьогоріч відбудеться найважливіша міжнародна кліматична зустріч з моменту підписання знакової Паризької угоди в 2015 р., коли всі держави світу підтримали  рішення «не допустити  підвищення середньої глобальної температури більше 2°С, а також зробити все, аби втримати його на рівні не вище 1,5° С», у противному випадку  руйнування клімату стає катастрофічним і незворотним.

Україна продовжує роботу над визначенням оновленого (другого) національно-визначеного внеску (НВВ), який є обов’язковою вимогою Паризької угоди (повинен бути поданим  до Секретаріату Рамкової конвенції ООН з питань зміни клімату до кінця 2020 р.) і має містити цілі щодо скорочення викидів парникових газів та адаптації до зміни клімату до 2030р. Другий НВВ визначатиме напрям розвитку України упродовж найближчих 10 років, тому до його обговорення повинне бути залучене якнайширше коло зацікавлених сторін.

Один із сценаріїв моделювання НВВ передбачає можливість скорочення у 2030р.викидів на 72% (у порівнянні з 1990р.) та скорочення у 2050р. викидів на 86% (у порівнянні з 1990р.).  

Разом з тим, слід зазначити, що Україна потерпає не стільки від викидів ПГ, скільки від шкідливих забруднювачів повітря. За даними ВООЗ, індикатори впливу стану довкілля на здоров’я свідчать про надзвичайно низьку екологічну якість життя в Україні. Сумна статистика (у січні 2020р., за даними МОЗ України, від хвороб серця померло понад 36 тис. українців, а від раку — понад 7 тис., що удвічі вище за середні показники в ЄС) втрат населення пов’язана зі станом довкілля, що негативно впливає на людський капітал та економічний розвиток.

Питання фінансового забезпечення «зеленої» угоди

Упродовж наступного десятиліття, згідно з даними Європейської Комісії, необхідно залучити щонайменше €1 трлн.

Найбільша частка у розмірі близько  €503 млрд., має надходити з бюджету ЄС, ще €114 млрд. Євро від національних урядів (оскільки програми ЄС часто вимагають внеску від держав-членів), а решта $283 млрд. планується залучити за рахунок приватного сектору. Необхідно заохочувати компанії здійснювати ризикові екологічні інвестиції за рахунок гарантованих позик Європейського Інвестиційного банку, який нещодавно відмовився від кредитування проєктів на викопному паливі. Також необхідно враховувати механізм «Справедливого переходу» (Just Transition Mechanism) на суму €100 млрд., передбачений для перекваліфікації працівників, які втрачають роботу на вугільних шахтах або на сталеливарних підприємствах.

Обнадійливим є факт наявності різноманітних інструментів для  впровадження енергоефективних проектів на підприємствах (гранти, пільгові кредити, факторинг, податкові механізми, «зелені» облігації). Головне завдання полягає у  тому, щоб фінансовий інструмент, який планують запровадити, вирішував три головні завдання: енергозабезпечення, економічний розвиток та захист довкілля.

Що стосується інвестицій, передбачаються стимули заохочення інвестицій приватного сектору, дорожні карти (плани дій) для ключових галузей з основними завданнями, а саме: припинення втрати (зникнення) біологічних видів, скорочення відходів та  раціональне використання природних ресурсів.

В  умовах економічного спаду, для забезпечення  захисту життя та засобів до існування (life and livelihood), а також для сталого відновлення  Європейська Комісія пропонує використати весь потенціал бюджету ЄС наступного покоління  (EU Next Generation) в розмірі €750 млрд. (€500 млрд. – гранти, €250 млрд. – позики), а також цілеспрямоване підсилення довгострокового бюджету ЄС на 2021–2027 рр., що дозволить акумулювати кошти у сумі до €1,85 трлн.

Імплементація «зеленої» угоди вимагає спільних зусиль різних країн, у тому числі «дипломатії сусідства», що означає взаємовигідну співпрацю та доступ до певних фінансових інструментів. Україна не стоїть осторонь головних європейських процесів. Відомо, що Європейський банк реконструкції та розвитку є вагомим гравцем на ринку ВДЕ в Україні: прокредитовано  проєктів ВДЕ загальною потужністю 158 МВт, а ще виділено €250 млн. для подальшої підтримки сектору. Наприклад, ЄС готовий фінансово сприяти створенню водневого ринку в Україні: 75% усіх ресурсів, необхідних для інтеграції водневих технологій в нашу економіку (решту коштів пропонується залучити за рахунок внутрішніх резервів країни).

Пандемія внесла свої корективи у розвиток «зеленого» курсу

Пандемія коронавірусу  спричинила випробування системи охорони здоров’я та соціального забезпечення, що  негативно вплинуло  на стан економіки. Попри теоретичну підтримку Європейського зеленого курсу, існує певний розрив між прагненням досягти кліматичного нейтралітету  і реальними можливостями країн. Найбільше це стосується країн Східної Європи, економіка яких більше залежить від викопного палива.   Попри домовленості щодо  фінансової підтримки, деяким країнам,  наприклад,  Польщі і Угорщині, ймовірно, доведеться робити  жорсткий вибір: закривати вугільні шахти, ставити більше вимог до фермерів, впроваджувати жорсткіші норми щодо викидів в автомобільній промисловості тощо. З іншого боку, щонайменше вісім країн ЄС, включаючи Іспанію, Швеція і Латвію, виступають за збільшення  планових показників щодо зменшення викидів  на 2030р.

Тим не менше, у Єврокомісії Європейська «зелена» угода розглядається як найважливіший інструмент у подоланні кризи, викликаної пандемією COVID-19, а відновлення після пандемії має йти паралельно з подоланням екологічної кризи і боротьбою за скорочення викидів.

Незважаючи на прогнозоване падіння економічних показників (глобальний економічний спад) Європейська Комісія вважає, що заплановані інвестиції у програму виконання «зеленої» угоди можуть стимулювати відновлення економіки після кризи, спричиненої пандемією, головне – це  ставка  на стратегічні галузі, які мають вирішальне значення для економічної стійкості (наприклад, енергетичний сектор).  Саме тому робочі місця будуть створені в нових високотехнологічних секторах:  від відновлюваної енергетики до виробництва електромобілів та стійкого будівництва, причому  ефективність використання ресурсів окупить вартість змін, які відбулися.

Враховуючи низьковуглецевий вимір у сфері наукових досліджень та інноваційних рішень  (передбачається детальна дорожня карта з 50 таких заходів до 2050р.),  підвищуються шанси на лідерство і конкурентоспроможність ЄС в стратегічних галузях, які мають вирішальне значення для його економічної стійкості.

Залучення  України до реалізації  Європейського «зеленого» курсу

Україна зацікавлена у  поступовій трансформації національної економіки та енергетики у напрямку вуглецево нейтрального розвитку. Така мета закладена в  Концепції «зеленого» енергетичного переходу до 2050 р., яка  ставить наступні основні завдання: підвищення енергоефективності, збільшення частки ВДЕ до 70% в загальному енергобалансі країни до 2050р., зменшення частки видобувних галузей в економіці  та повне заміщення вугільних ТЕС до 2050р.; перехід до кругової (циркулярної) економіки; зменшення частки атомної генерації до рівня 20-25%; інтеграція енергетичних ринків з європейськими.

Концепція «зеленого» енергетичного переходу до 2050р., яка по суті має на меті зміну моделі енергосистеми України, потребує доопрацювання та узгодження у усіма галузевими стратегічними документами, наприклад, з Інтегрованим планом з енергетики та клімату до 2030р.  (розробляється в рамках проєкту Low Carbon Ukraine).     

Водночас, необхідно оцінити, як такі цілі корелюються з економічною ситуацією в країні, з викликами у питаннях безпеки, розвитку інфраструктури, соціального забезпечення. 

Процес взаємодії України з ЄС щодо залучення України до імплементації європейської «зеленої» угоди в існуючих законодавчих рамках, не припиняється.  Кабінет міністрів  напрацював попередні пропозиції щодо участі України в Європейській «зеленій» угоді. У жовтні 2020р. на саміті Україна-ЄС планується закріпити наші напрями співпраці і започаткувати роботу з новими «зеленими» і «кліматичними фінансовими механізмами» для України та зближення з політиками ЄС в сферах, пов'язаних із «зеленою» угодою.

 

Вже визначено пріоритетні напрями залучення України до виконання європейської «зеленої» угоди:

1)  підвищення енергоефективності у всіх сегментах:  від виробництва енергії до її споживання;

2) створення умов для подальшого розвитку ВДЕ, розумних мереж, систем накопичення енергії, впровадження стимулюючого тарифоутворення;

3) впровадження технологій для розвитку водневої енергетики;

4) переформатування вугільного сектору;

5) розвиток національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів;

6) діджиталізація усіх сфер економіки;

7) перехід до екологічних технологій у транспортному та будівельному секторах;

8) запровадження ринку «зелених» облігацій;

9) наукові дослідження  і інновації.

Поділитись